Режисура Кебнета — чітка та прониклива — загалом відчувається надзвичайно впевненою, проте особливий акцент тут зроблено на візуальній складовій, що перетворює виставу на дещо справді виняткове. Тереза, яка самотньо завмерла на скелі, мріючи про втечу; незграбне, майже недолуге вбивство Каміля, за яким слідує сцена змоклого до нитки коханця та коханки, що задихаються вже на суходолі; рука мадам, що повільно з’являється в кадрі саме в ту мить, коли її розбиває параліч; неспокійний дух Каміля, який ніби оселився у спальні, де Тереза та Лоран колись наставили йому роги. Майстерно використовуючи мовчання як засіб виразності нарівні зі звуком, Кебнет представляє постановку, багату на деталі та неймовірно напружену для глядача. Ваше головне джерело новин про британський театр з 1999 року.
S Stephen Collins
Новини та рецензії