РЕЦЕНЗІЯ: «Монологи про ВІЛ», готель Ace Shoreditch ✭✭✭✭✭

Монологи про ВІЛ (The HIV Monologues).

Miranda @ Ace Hotel, Шоредіч

6 лютого 2017

5 зірок

ЗАМОВИТИ КВИТКИ

Іноді в театрі все, що вам потрібно — це просто хороша історія. Без зайвих прикрас, спецефектів чи відволікаючих факторів. Лише сюжет, майстерно втілений талановитим акторським ансамблем. «Монологи про ВІЛ» — це тепла обійми у формі вистави, що піднімає складну тему та зачаровує глядача в найбільш несподіваній атмосфері.

Чудова, майстерно написана п’єса Патріка Кеша зовсім не така тяжка чи повчальна, як можна було б очікувати з назви. Усе починається з побачення актора Алекса та Ніка, на яке вони пішли через Tinder. Зав’язка неймовірно смішна, адже всі недоліки Алекса випливають назовні. Коли Нік зізнається, що він ВІЛ-позитивний, Алекс намагається втекти через вікно у вбиральні, хоча обидва відчувають, що це може бути те саме «справжнє кохання». Наступного дня Алекс приходить на прослуховування до Барні, який ставить п’єсу про свою втрачену любов Еріка, — і хлопець використовує статус Ніка як власну трагедію, щоб отримати роль. Через цю зустріч монологи пов’язують чотирьох персонажів: один удар серця з минулого, коли тридцять років тому Ерік помер від СНІДу, та інший, що б’ється зараз, розкриваючи складнощі життя з ВІЛ та забобони, які досі існують у суспільстві.

Акторський ансамбль просто неймовірний, і виділяти когось одного навіть ніяково. Денхолм Сперр у ролі Алекса — це чарівний, незграбний та егоцентричний герой, через якого тонко показано прогалини у сексуальній освіті та виклики на початку стосунків. Чарлі Флайт переконливо втілює образ медсестри Айрін з 80-х — енергійної ірландки, яку жахає стигма навколо хвороби і яка кидає виклик медичній системі та медіа, доглядаючи за Еріком та піклуючись про Барні. Кейн Суррей у ролі Ніка майстерно балансує між страхом і гордістю — це людина, яка загубилася в собі, але нарешті знаходить партнера, здатного вивести його з суму. Особливої автентичності виставі додає участь Джонатана Блейка (прототипу героя Домініка Веста у фільмі «Гордість») у ролі Барні. Він тримає глядачів у напрузі, розповідаючи теплу та зворушливу історію про тридцять років боротьби та виживання.

Хоча це монологи, переходи між персонажами вибудувані бездоганно. Кеш не засуджує своїх героїв, дозволяючи проявитися їхній людяності. Його образи — доктор Ерос, рожеві орхідеї та коктейлі мохіто — створюють витончене художнє тло. Патрік Кеш — безумовно той драматург, за творчістю якого варто стежити. Напередодні гучної прем’єри «Ангелів в Америці» у Національному театрі, ця вистава здається ідеальною прелюдією. Це гостра, дотепна і водночас щемлива п’єса, де люди з ВІЛ знаходяться у центрі уваги, і вона точно заслуговує на життя на фестивальних майданчиках світу.

До 19 лютого 2017

КУПИТИ КВИТКИ НА ВИСТАВУ «THE HIV MONOLOGUES»