РЕЦЕНЗІЯ: «Вечеря з Саддамом» у Menier Chocolate Factory ✭

Вечеря з Саддамом (Dinner With Saddam)

Menier Chocolate Factory

19 вересня 2015

1 зірка

ЗАМОВИТИ КВИТКИ

Це постійна загадка: чому Menier Chocolate Factory настільки безпомилково влучає в ціль із вибором та постановкою мюзиклів, і водночас так регулярно (хоч і не завжди) припускається прикрих помилок у виборі та подачі драматичних вистав, а надто — комедій?

Наразі в репертуарі театру — вистава Ліндсі Познера за новою комедією Ентоні Горовіца «Вечеря з Саддамом». І для драматурга, і для режисера ця прем'єра не стала творчим здобутком.

У часи, коли Тревора Нанна гучно критикують за те, що він задіює у Шекспірівських п'єсах лише білошкірих акторів, виглядає, щонайменше, дивно, що у виставі про Ірак, місцевих жителів та реальних історичних постатей грає акторський склад, де іракських виконавців майже, а то й зовсім немає.

Втім, не менше дивує те, наскільки банальними, вимученими та жахливими є самі діалоги. Горовіц — розумний та майстерний автор, але тут його талант похований занадто глибоко.

Коли кульмінацією першої дії стає нокаут лопатою по голові в дусі низькопробного фарсу, тріснутий на спині головного героя піджак і, нарешті, поява Стівена Беркоффа в гримі Саддама Хусейна, ви розумієте: залишатися на другу дію немає жодного сенсу. Жодне видовище не поверне вам час, змарнований на першу дію. Життя надто коротке, незалежно від вашого віку, щоб витрачати його на такі невдалі театральні експерименти. Втеча — єдине вірне рішення.

Враховуючи, скільки часу тут присвячено обговоренню забитого унітазу, назвати сюжет «лайновим» буде не просто грубістю, а точним описом.

Тут повно втомливих і передбачуваних елементів фарсу.

Батько і мати побралися з примусу, і любові між ними немає. Мати працює за двох; батько читає газету, нарікає на долю і вимагає покори. У домі катма їжі та води. Батько хоче видати єдину доньку за її двоюрідного брата. Донька ж кохає актора, але батько вважає цю професію не чоловічою. Кузен — істота неприємна й огидна (дорожній поліцейський, який доносить на дисидентів режиму Хусейна, що, вочевидь, натякає на його сумний фінал).

Актор вдає із себе сантехніка — мабуть, щоб довести батькові або свій акторський хист, або чоловічу вправність — і отримує завдання прочистити той самий унітаз. Донька тим часом іде до підпільної групи активістів і отримує агітаційні листівки.

Мерзенний кузен конфіскує ці листівки у своєї нареченої, думаючи, що це рахунок від сантехніка. Здогадуєтесь, до чого це призведе? Потім кузен приносить у подарунок фініки в пластиковому пакеті. Пакет іде в холодильник. Актор кладе в такий самий пакет екскременти. І він теж іде в холодильник. Розумієте, що буде далі? Кузен загине, пакети переплутають... Щось на кшталт цього.

Навіть найкращі актори не змогли б змусити цей сценарій «злетіти». Дехто з виконавців щиро старається, а Беркофф, безумовно, майстерно перевтілюється в Хусейна. Але сама драматургія хибна, а загальний результат — безглуздий.

У програмці Горовіц зізнається, що взявся за цю п'єсу через своє обурення вторгненням в Ірак та його жахливими наслідками. На жаль, його п'єса стала ще однією жертвою тієї війни, а акторам та глядачам тепер самим знадобиться екстрена допомога.

Єдиний світлий момент — вдало спроектовані декорації Тіма Шорталла, на які принаймні приємно дивитися, поки нудний сюжет повільно котиться до забуття.

Вистава «Вечеря з Саддамом» триватиме в Menier Chocolate Factory до 14 листопада 2015 року