РЕЦЕНЗІЯ: Feast From The East від фестивалю Ink Festival на гастролях, Headgate Theatre, Колчестер ✭✭✭

Пол Т. Девіс рецензує програму «Feast From The East» від фестивалю Ink Festival, яку зараз показують під час гастролей у театрі Headgate Theatre в Колчестері.

Бенкет зі Сходу (Feast From the East) — гастрольний тур Ink Festival.

Театр Headgate, Колчестер

20 квітня 2019 року

3 зірки

Забронювати квитки

Назва програми містить вдалу гру слів, а в самій добірці представлені найкращі нові короткометражні п'єси з фестивалю Ink, які зараз подорожують країною. Фестиваль, що базується в Саффолку, вшановує жанр короткої п'єси та фокусується на роботах авторів, які мають тісний географічний або історичний зв'язок зі Східною Англією.

Як це зазвичай буває з подібними вечорами, перед нами строкате поєднання з дев’яти творів, тож особистий смак кожного глядача визначатиме фаворитів. Серед найбільш іменитих авторів — Річард Кертіс зі скетчем «Another Suitcase, Another Hall». Це кумедна сцена про актрису, яка намагається виконати класичний хіт із мюзиклу «Евіта», та режисера, що надто захопився реквізитною валізою. Також представлена Шаппі Хорсанді з монологом «Nina’s Not OK» — історією про охоплену тривогою та коханням молоду дівчину, де, як і очікувалося, чимало влучних жартів. Проте обидві ці п’єси здаються дещо легковажними порівняно з іншими роботами.

Головна заслуга Ink Festival, за яку його варто хвалити, — підтримка нових талантів. Хоча через це пара творів виявилися затягнутими, а автори намагалися вкласти в них забагато інформації, кожна п'єса демонструє потенціал для подальшого розвитку. Особливо це стосується інтригуючої роботи Марти Лоудер «After Prospero» — притчі, дія якої розгортається через 400 років після подій шекспірівської «Бурі». Сестри Аріель та Міранда зустрічаються на поминках батька, Просперо. Попри певну перевантаженість текстом, п'єса сповнена оригінальних ідей, порушує актуальні проблеми зміни клімату та чудово втілена Амбер Малдун і Тессою Войтчак, які також блискуче зіграли в інших постановках. Моїми особистими фаворитами стали «Wellington» Скарлетт Кертіс — прекрасна рефлексія на тему сімейної любові, де три покоління жінок спостерігають за королівським весіллям, та неперевершена «Mixed Up» — дотепний і проникливий монолог Джеймса Макдермотта у виконанні Вілла Говарда, одного з найсильніших акторів трупи.

Говард також з’являється у п’єсі «The Sound Guy» Коріна Чайлда, де звукорежисер зриває промову ультраправого політика (це чи не єдина робота, що так прямо зачіпає сучасні політичні проблеми). Цій п’єсі, як і «Bus Stop» Дена Аллума, не завадила б делікатна редактура, оскільки кульмінаційний жарт в обох випадках стає зрозумілим занадто рано. «Invisible Irene» Джекі Каррейри зворушливо розкриває почуття «невидимості» жінки середнього віку, поки та розбирає свій гардероб. П'єса Шан Кітченер «That’s Great!» про гей-тріо здалася не надто переконливою через дещо передбачувану ситуацію та структуру, хоча була добре зіграна та містила дотепні репліки.

Через гастрольний формат постановки вирішені мінімалістично, і п'єсам подекуди бракує суто театральної видовищності — вони могли б легко існувати як радіовистави. Втім, головний акцент тут зроблено на драматургії та плеканні нових авторів. Фестиваль наразі приймає нові заявки, тож якщо ви бажаєте спробувати свої сили — шукайте інформацію та перелік наступних гастрольних дат на www.inkfestival.org. Цю програму варто побачити на власні очі!