РЕЦЕНЗІЯ: Ромео і Джульєтта, West Yorkshire Playhouse ✭✭✭✭

Молодіжна трупа. Фото: Ентоні Роблінг Ромео і Джульєтта

West Yorkshire Playhouse

8 березня 2017

4 зірки

Замовити квитки

Забудьте про залиті місячним сяйвом балкони та ніжну музику — шекспірівська трагедія приреченого кохання «Ромео і Джульєтта» — це передусім історія, підживлена палкою енергією та пристрастю. Сліпуча енергія підліткового кохання штовхає наївну молоду пару до союзу, який можна назвати хіба що поспішним і безрозсудним, а пристрасть та ненависть двох ворогуючих родин розривають цей союз на шматки. У постановці театру West Yorkshire Playhouse режисерка Емі Ліч зробила ставку саме на це, втіливши цю невпинну енергію в образі масовки — хору з двадцяти талановитих місцевих юнаків та дівчат, які виконують свою роботу блискуче. Як учасники сутичок та як колективний голос, вони випромінюють пристрасть у кожній сцені: від грубих жартів, що переростають у вуличне насильство, до танців під Донну Саммер на балу у Капулетті. А фінальний, незабутньо похмурий образ — підняті вгору мобільні телефони як моторошний салют померлим — просто заворожує. Це хореографічно вивірена, дисциплінована постановка, яка надає потужного драйву п’єсі, де Шекспір залишив чимало розлогих монологів.

Тесса Парр (Джульєтта) та Ден Парр (Ромео) у виставі «Ромео і Джульєтта». Фото: Ентоні Роблінг

Традиційно ця п'єса ставить перед режисером складне завдання: знайти виконавців головних ролей, які були б достатньо молодими для образу, але водночас достатньо зрілими, щоб осягнути всі нюанси тексту. У цій виставі виконавці викладаються на всі 100%. Ромео у виконанні Дена Парра наповнює свої промови зухвалою бравадою, притаманною школяру, тоді як у голосі Джульєтти (Тесса Парр) звучать нотки паніки, що межують з істерією — ніби вона усвідомлює силу своїх почуттів і ту пастку, в якій опинилася. Зрештою, обидва постають безпорадними жертвами, яких несе потік біготіні, метушні та вигуків навколо.

Елексі Вокер (Меркуціо), Тачіа Ньюалл (Тібальт), Ден Парр (Ромео) та Лоуренс Вокер (Бенволіо). Фото: Ентоні Роблінг

Щодо решти акторського складу, Емі Ліч зробила кілька несподіваних виборів. Елексі Вокер у ролі жіночої версії Меркуціо надає персонажу глузливої вуличної впевненості, що додає абсолютно нового виміру її іронічним тирадам та бійці з Тібальтом. Олвен Мей у ролі преподобної Лоренс, завзятої садівниці, створює тривожний образ людини, чиї добрі наміри виявляються безсилими перед насильством та злобою навколишнього світу. Варто згадати й Наталі Андерсон у ролі ефектної та трохи кричущої леді Монтеккі — незважаючи на постійний келих кави (чи чогось міцнішого) та флірт із Тібальтом, їй вдається передати, наскільки вона сама колись була емоційно схожою на свою доньку Джульєттту.

Кіаран Келлгрен у ролі Паріса. Фото: Ентоні Роблінг

Суворі бетонні декорації Хейлі Гріндл нагадують розмальовані графіті неблагополучні спальні райони. Гнітюче освітлення та дим оживлюють літо, що видається спекотним у кожному сенсі, поки молодь бігає, стрибає та мчить у всіх напрямках.

В антракті та у фіналі — особливо у фіналі — глядачі, серед яких було чимало підлітків, вибухнули спонтанними оваціями, вигуками та захопленням. Це була ідеальна реакція на цю яскраву виставу.

До 25 березня 2017 року

КУПИТИ КВИТКИ НА «РОМЕО І ДЖУЛЬЄТТУ»