РЕЦЕНЗІЯ: «Жінка з моря», Print Room у театрі Coronet ✭✭✭

Марк Ладмон ділиться враженнями від білінгвальної постановки п’єси Ібсена «Жінка з моря» у театрі The Print Room at the Coronet у Лондоні

Піа Т’єлта та Адріан Роулінз у виставі «Жінка з моря», The Print Room at the Coronet, Лондон

Три зірки

Забронювати квитки

У класичній п’єсі Генріка Ібсена 1889 року «Жінка з моря» головна героїня опинилася на роздоріжжі між «сухопутною» родиною чоловіка та покликом океану й коханого, зниклого в морі. У новій лондонській постановці від Norwegian Ibsen Company ця напруга між теперішнім і минулим майстерно розкривається через поєднання англійської та норвезької мов, що підкреслює прірву між персонажами та їхню неспроможність порозумітися.

Марина Бай, Адріан Роулінз та Моллі Віндзор. Фото: Трістрам Кентон

Режисерка Маріт Моум Ауне перенесла дію цієї сучасної версії до фіордів західної Норвегії. Британський лікар Вангель (вимовляється як «Венгл») разом із двома доньками, Хільдою та Болеттою, переїжджає сюди заради своєї другої дружини Елліди — доньки доглядача маяка, яку манить дика стихія моря. Ще один британець, хворобливий юнак Люнгстранн, часто заходить у гості, мріючи втекти на південь і стати скульптором, поки його здоров’я згасає. Англійська домінує в розмовах, аж поки не з’являється Арнхольм — старий друг Елліди та колишній вчитель Болетти. Саме тоді ми чуємо красу оригінальних слів Ібсена (з перекладом у суртитрах). Коли Елліда відкриває свою одержимість колишнім коханим, який вважається загиблим у кораблетрощі, її рідна мова стає ключем до її справжньої суті, минулого та пристрасті.

Піа Т’єлта та Ейстейн Регер

Це п’єса про людей, яких переслідує минуле — покійна перша дружина, втрачена дитина, потонула споріднена душа — і які тішать себе нездійсненними мріями про втечу. Але це також драма про непорозуміння, яка подекуди межує з фарсом. Ібсен якось назвав цей твір комедією, і Ауне вхопилася за це, створивши чи не найсмішнішу постановку Ібсена, яку мені доводилося бачити (хоча конкуренція тут невелика). Мовні бар’єри призводять до курйозів: Люнгстранн помилково сприймає святкування дня народження покійної матері дівчат як день народження Елліди. Арнхольм вважає, що його запросили просити руки Болетти, хоча насправді Вангель покликав його розрадити Елліду, помилково вважаючи їх колишніми коханцями. Завдяки грі Марини Бай (Болетта) та Моллі Віндзор (Хільда) глядачі часто сміються, хоча це подекуди затьмарює серйозніші, похмурі теми. Едвард Ешлі, який дебютує на сцені, чудово втілює образ Люнгстранна — водночас комічного і трагічного у своїх незграбних спробах залицятися, мріючи про мистецтво попри невиліковну хворобу. Коре Конраді переконливий у ролі добродушного Арнхольма, а Адріан Роулінз зворушує образом відданого чоловіка. Піа Т’єлта майстерно переходить від апатії до пристрасті; її героїня Елліда по-справжньому оживає лише тоді, коли говорить рідною мовою.

Едвард Ешлі та Марина Бай

Попри те, що виставі іноді бракує емоційної глибини для історії про такі великі пристрасті, відсутність зв’язку між героями цілком відповідає їхньому світу недомовок. Це підкреслює і вражаюча сценографія Ерленда Біркеланда: безкрайній пляж із піску та гальки контрастує з будинком Вангелів, представленим у вигляді маленької замкненої сауни з дерев’яною обшивкою. Хоча похмурі експресіоністичні елементи п’єси дещо відійшли на другий план, ця нова постановка піднімає цікаві питання про обмеженість мови та про те, як вона може роз’єднувати нас.

Або, як то кажуть норвезькою: Dette er en tiltalende ny produksjon av Ibsens Fruen fra havet som på en smart måte utforsker vanskeligheter med kommunikasjon og begrensninger av språk gjennom en tospråklig blanding av norsk og engelsk.

Покази триватимуть до 9 березня 2019 року.

ЗАМОВИТИ КВИТКИ НА ВИСТАВУ «ЖІНКА З МОРЯ»