У 1884 році відкрив свої двері Prince’s Theatre, представивши глядачам нове бачення п’єси «Палац істини». Хоча постановки «Смикаючи метелика» та «Школа лихослів’я» мали певний успіх, справжній фурор викликала комічна опера «Дороті». Вона побила тогочасні рекорди касових зборів і зміцнила репутацію театру. Власне, вистава стала настільки прибутковою, що отримані кошти дозволили побудувати театр Lyric. Театр, згодом перейменований на Prince of Wales Theatre на честь майбутнього Едуарда VIII, продовжував випускати хіти на початку XX століття. Серед найпомітніших робіт — «Міс Гак з Голландії» (1907), «Щур» (1924, дебютна п’єса Айвора Новелло), «Алібі» (1928) та «Ще раз, пані!» (1937). Прибутки від пізніх вистав допомогли профінансувати повну реконструкцію театру після його знесення у 1937 році. Оновлений театральний зал відкрився 27 жовтня того ж року. Заклад неодноразово опинявся у центрі скандалів через серії пікантних ревю, що тривали до другої ночі (як-от Folies De Can-Can, 1938), а також через британську прем'єру фільму Чарлі Чапліна «Великий диктатор», за показ якого власник театру навіть отримав штраф. У повоєнні роки на сцені панували вар’єте та розважальні шоу за участю таких зірок, як Пітер Селлерс, Боб Гоуп, Бенні Гілл, Френкі Гаверд, а також дует Моркам і Вайз. Повернення до класичної драми відбулося у 1959 році з виставою «Світ Сюзі Вонг», яка витримала вражаючі 832 покази. В подальшому театр став постійною домівкою для гучних мюзиклів, серед яких «Смішна дівчина», «Мила Чаріті», «Аспекти кохання», Mamma Mia! та знаменитий бродвейський хіт «Книга Мормона».