Театр Гілгуд, який спочатку мав назву «Театр Гікса», відкрив свої двері 27 грудня 1906 року. Перші дві вистави — мюзикли «Красуня з Бата» та «Моя люба» — написав Сеймур Гікс, на честь якого і було названо заклад. Коли дружина Гікса не змогла вийти на сцену в постановці «Браво, маленький герцогу» (1909) через хворобу, він особисто замінив її, виконавши роль за неї. Того ж року одноосібним керівником театру став Чарльз Фроман, який невдовзі перейменував його на «Глобус». П’єсу для урочистого перевідкриття, «Його запозичене пір’я», написала леді Рендольф Черчилль (мати Вінстона Черчилля). Наступні два десятиліття були багаті на успішні постановки, серед яких «Запалі ангели» (1925), «Назви це днем» (1935), що витримала 509 показів, та «Як важливо бути серйозним» (1938) у постановці Джона Гілгуда, де він виступив і режисером, і виконавцем головної ролі. Наступна робота Гілгуда, «Леді не для спалення» Крістофера Фрая, тріумфально дебютувала у 1949 році. Успіх продовжувався і в наступні десятиліття: тут відбулася прем’єра п’єси «Людина на всі часи» (1960), йшли вистави «Дівчина в моєму супі» (1966, 1064 покази) та «Дейзі виплутується» (1983) — остання стала справжнім рекордсменом театру, витримавши 1180 вистав. Після відкриття Шекспірівського театру «Глобус» на Саут-Бенку, у 1994 році театр перейменували на честь Джона Гілгуда. Це зробили як на знак визнання внеску видатного актора, так і для того, щоб глядачі не плутали два заклади зі схожими назвами. У період з 2007 по 2008 рік у приміщенні театру було проведено масштабну реставрацію.