РЕЦЕНЗІЯ: Щоденник дівчинки-підлітка (The Diary Of A Teenage Girl), Southwark Playhouse ✭✭✭

Щоденник підлітки (The Diary Of A Teenage Girl)

Southwark Playhouse

7 березня 2017 року

3 зірки

Забронювати квитки

Що ж, перед нами цікава постановка, яка явно знайшла свого глядача і точно знає, чим його розважити. Александр Паркер — справжній генератор свіжих ідей — став ініціатором цієї британської прем’єри. Цього разу він співпрацює з перспективною командою продюсерів: Джеком Мейплом, Девідом Вайлдером, Емілі Ланнон та Філіпом Дехені. За підтримки організації Stage One ці «молоді леви» впевнено розпочинають свій спільний шлях дебютною виставою. Це перша поява на британській сцені п’єси, що базується на тому ж матеріалі, що й пізніша успішна однойменна кінострічка: історія про те, як донька переспала з маминим коханцем.

Паркер також виступив співрежисером шоу у незмінно креативному просторі Little на Ньюінгтон-Козвей разом з Емі Юбенк. Вони виконали роботу дуже охайно та майстерно, легко впоравшись із адаптацією Маріель Геллер за мотивами (місцями відвертого) графічного роману Фібі Глокнер. До роботи залучили талановитого Ендрю Райлі для створення декорацій та костюмів, Ніну Данн для чудової анімації та Джеймса Ніколсона для звукового оформлення. Разом цій команді вдалося переконливо перенести нас у Каліфорнію середини 1970-х.

У цій затишній атмосфері зібрався чудовий акторський ансамбль. Нашу героїню грає тендітна Рона Морісон (яку я востаннє бачив у «Якові II» в театрі Олів’є). Роль її мами виконує не менш юна на вигляд Ребекка Трехерн (вона блискуче працює з текстом, хоча їй дещо важко переконати нас у тому, що її героїні за 30!). Роль коханця дісталася привабливому Джеймі Вілксу. В образі дивакуватого колишнього вітчима постає неймовірно комічний Марк Керролл (він також виконує ще одну роль, що є дуже продуманим ходом із подвійним акторським складом). А в ролі найкращої подруги ми бачимо та чуємо ефектну Саскію Страллен.

У такій історії про сімейні кордони мимоволі замислюєшся: куди ж подівся «справжній» батько? Це одне з ключових питань, які сценарій або ігнорує, або залишає без відповіді. Це досить велика прогалина для такої насиченої постановки, і вона не єдина в тексті. Сюжетні лінії часом провалюються в ці лакуни, зникаючи безслідно, що дещо заважає сприймати персонажів серйозно. Втім, як вже зазначалося, навряд чи це відлякає цільову аудиторію вистави, яка в захваті від того, що бачить і чує зі сцени.

Дія триває енергійні 90 хвилин, пролітаючи крізь короткі, насичені сцени з легкістю добре змонтованої кінострічки. Насправді вистава сприймається як своєрідна ексцентрична ром-ком про псевдо-інцест. І це далеко не найгірший варіант. Це приємне, часто кумедне видовище, і хоча воно не сягає філософських глибин у своїй традиційній історії про дорослішання (це стосується всіх героїв), помилки та трохи розмазану туш, його прикрашає запаморочливий саундтрек із хітів, що пов’язує численні зміни декорацій у єдине ціле.

І з цією думкою хочеться завершити рядком із пісні Бові «Young Americans», що звучить у шоу: «Ой, моє життя — така кумедна річ / Чи я ще занадто молодий?». Сприймайте виставу саме так, і ви отримаєте задоволення. Можливо, ви навіть захочете записатися на курси самопізнання. Миру всім.

До 25 березня 2017 року

Фото: Даррен Белл

КВИТКИ НА ВИСТАВУ «ЩОДЕННИК ПІДЛІТКИ»