РЕЦЕНЗІЯ: «Осінній сад» (The Autumn Garden), Jermyn Street Theatre ✭✭✭✭

Люсі Анхерст, Сьюзен Порретт та Гретхен Еголф у виставі «Осінній сад» (The Autumn Garden)

Театр Jermyn Street

7 жовтня 2016

4 зірки

Замовити квитки Ліліан Хеллман вважала «Осінній сад» своєю найкращою п’єсою, і це правда: ця побутова драма, події якої розгортаються у власному замкненому світі, гарантує чудовий театральний вечір. Констанс Такерман тримає пансіон у колись величному, а нині дещо занедбаному сімейному будинку для відпочинку. Влітку 1949 року до неї приїжджає давнє кохання — Нік Деннері, чоловік, якого Констанс так і не змогла забути. У розмовах побіжно й тепло згадують «війну», проте справжнім полем битви стає це клаустрофобне містечко з його надто цікавими мешканцями.

У п’єсі присутні всі впізнавані риси класичної американської драми: декілька поколінь під одним дахом, старі таємниці, задушлива літня спека та герої, що порпаються у власних жалях і сумнівах, покладаючи всі сподівання на молодше покоління. Неминуче настають розчарування та зневіра, коли сорокарічні герої намагаються повернути радість і потенціал своєї юності.

Марк Гілі та Мадалена Альберто в «Осінньому саду». Надзвичайно приємно бачити п’єсу такого штибу, де жінки — це набагато більше, ніж просто декорації чи трофеї, за які борються чоловіки. Жіночі персонажі «Осіннього саду» чудово прописані: вони багатогранні та об’ємні, викликаючи то симпатію, то відразу. Зокрема, французька племінниця Констанс спочатку здається скромною дівчиною, але ближче до фіналу робить цілком продуманий і розрахунковий хід. Так само й нова дружина Ніка, Ніна, — це значно глибший образ, ніж просто суперниця Констанс чи жінка, яка «відбила» чоловіка.

У перші хвилини вистава дещо страждає від нестабільного акценту та нерозбірливої південної вимови, але це швидко минає, коли актори освоюються у своїх ролях. Том Менніон з перших же реплік повністю вживається в образ замисленого й нереалізованого генерала Гріггса, ідеально передаючи суть людини, що змирилася зі своєю кризою середнього віку. Марк Айкен у ролі меланхолійного Неда Кроссмана, який роками без взаємності кохає Констанс, також демонструє тонку, майстерну гру. На тлі емоційних страждань інших героїв тихий сум Неда виглядає вдвічі ефектнішим.

Люсі Анхерст та Сем Кулсон у виставі «Осінній сад»

Серед акторських успіхів варто відзначити Мадалену Альберто: вона виняткова в ролі уїдливої та невпевненої дружини самовпевненого Ніка Деннері (Марк Гілі). Сьюзен Порретт блискуча в ролі матріарха Мері, чиї шпильки залишаються безкарними завдяки образу дивакуватої літньої пані, за яким ховаються гострі спостереження. Окремої уваги заслуговують декорації та костюми Грегора Доннеллі, що ідеально передають естетику епохи. Особливо вдалими є підкреслено дівочі вбрання пліткарки Роуз Гріггс — від капелюшка в тон рукавичок до мереживної нічної сорочки з капцями в комплекті.

Перша дія чудово готує глядача: стає зрозуміло, що все не так просто, як здається, і за доброзичливим гумором та спогадами криється щось глибоко тривожне. Хеллман майстерно знайомить нас із плеядою персонажів, кожен із яких щось приховує. Підказки та натяки розставлені методично, дозволяючи публіці по крихтах збирати історію життя цих людей.

Гретхен Еголф та Сем Кулсон у виставі «Осінній сад».

На жаль, друга частина дещо затягнута. У автора було чимало можливостей для вдалого фіналу, але Хеллман, очевидно, вирішила продовжувати у стилі «а потім було ось що». Зрозуміло, що при такій кількості сюжетних ліній потрібно було зв’язати всі кінці, але з часом стає важко зберігати інтерес. Режисер Ентоні Бріггс міг би скоротити хронометраж на добрі п’ятнадцять хвилин, якби скоординував виходи акторів так, щоб один з’являвся відразу після того, як інший йде, аби глядачі не дивилися на порожню сцену. Також тут забагато «багатозначних» поглядів у далечінь і театральних пауз, які мало що додають до самої драми.

Попри це, ми бачимо якісну акторську гру та інтригуючий сюжет. Поступове падіння Ніка в очах Констанс — від героя до негідника — відтворено дуже переконливо. Можливо, це і справді найкраща п'єса Хеллман та чудовий зразок свого жанру, але певна лаконічність їй би не завадила.

До 29 жовтня 2016

ЗАМОВИТИ КВИТКИ НА ВИСТАВУ «ОСІННІЙ САД» У ТЕАТРІ JERMYN STREET